* Національна "гаряча лінія" з протидії торгівлі людьми та консультуванню мігрантів 0800 505 501 (зі стаціонарного телефону), 527 (з мобільного телефону). 19 СІЧНЯ 2019 РОКУ В УКРАЇНІ НАБУВ ЧИННОСТІ ЗАКОН УКРАЇНИ
«ПРО ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДЕЯКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ УКРАЇНИ ЩОДО ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ (ЦЬКУВАННЮ)»
ПРО БУЛІНГ

Булінґ (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» — задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного або групи учнів щодо однокласника чи однокласниці – це ознаки нездорових стосунків, які можуть призвести до цькування — регулярного, повторюваного день у день знущання. Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців і педагогів, починаючи з 70-х років минулого століття, й отримало спеціальну назву – булінґ.

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ (ЦЬКУВАННЯ)

Це психологічне, фізичне, економічне чи сексуальне насильство учасників освітнього процесу, у тому числі із застосуванням електронних комунікацій. Мобільних телефонів, наприклад.

Це насильство вчиняють над малолітнім або неповнолітнім, або малолітніми чи неповнолітніми щодо інших учасників освітнього процесу. Через нього могло постраждати психічне або фізичне здоров'я людини.

Тобто цькувати можуть діти і дорослі. Це можуть бути навіть коментарі в Instagram чи образливі чати у Viber.

Форми та види булінґу

Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінґу є:

· словесні образи, глузування, обзивання, погрози;

· образливі жести або дії, наприклад, плювки;

· залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;

· ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;

· вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.

· фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);

· приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.

Види булінґу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

70 % знущань відбуваються словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак образи безслідно не зникають для «об’єкта» приниження.

Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).

Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.

Нині набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

ПОКАРАННЯ ЗА ЦЬКУВАННЯ

Рада змінила Кодекс про адмінправопорушення.

У статтю 172 (дрібне хуліганство) додали штрафи за цькування.

Доведений випадок булінгу тягне штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700 грн) або громадські роботи від 20 до 40 годин – якщо цькували вперше.

І від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи від 40 до 60 годин, якщо дії вчинили повторно або знущалась група осіб.

Якщо ці дії вчиняли малолітні або неповнолітні від 14 до 16 років, штраф заплатять батьки або особи, які їх замінюють.

Мова йде про 50-100 неоподатковуваних мінімумів або громадські роботи на від 20 до 40 годин.

Якщо керівник освітнього закладу не повідомить про цькування уповноваженим підрозділам органів Нацполіції – його оштрафують на 50-100 неоподатковуваних мінімумів або відправлять на виправні роботи до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

Психологічна служба та соціально-педагогічний патронаж мають:

· забезпечити профілактику та запобігання цькуванню;

· надавати консультативну допомогу батькам;

· давати психологічний супровід учням чи студентам, які стали жертвами булінгу, були його свідками чи агресорами

Соціально-педагогічний патронаж здійснюють соціальні педагоги.

ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ БАТЬКИ?

Батьки дошкільнят, школярів та студентів мають право отримувати інформацію про надання соціальних та психолого-педагогічних послуг жертвам цькування, свідків булінгу чи самих агресорів.

Вони можуть подавати керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки цькування стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.

А також вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу.

Але при цьому батьки зобов'язані сприяти у проведенні розслідування щодо випадків цькування і виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу в закладі освіти.

ВАЖЛИВО: Запам'ятайте, що батьки теж є учасниками освітнього процесу, тому їх теж захищає цей закон.

ХТО ЗАХИСТИТЬ ВІД ЦЬКУВАНЬ УЧИТЕЛІВ?

До прав педагогів та інших залучених в освітній процес людей додали захист від цькування, будь-яких форм насильства та експлуатації, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації та від речей, які шкодять здоров'ю.

Тому вчителі, вихователі, няні, бібліотекарі, педагоги, доценти, професори і так далі підпадають під захист цього закону.

Вони теж можуть звернутися і поскаржитися на цькування з боку дітей, батьків, колег чи керівництва.

ХТО КОНТРОЛЮВАТИМЕ СИТУАЦІЮ, ЩОБ ПРОТИДІЯТИ БУЛІНГУ?

Контролювати виконання плану заходів щодо запобігання та протидії цькуванню у садках, школах, училищах та вишах має засновник закладу або уповноважена ним людина.

Він має сприяти створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти таробити все, щоб учні чи студенти, які були агресорами, жертвами чи свідками цькувань отримували соціальні та психолого-педагогічні послуги.

Керівник закладу освіти має:

· враховувати пропозиції територіальних органів (підрозділів) Нацполіції, МОЗу, Мін'юсту, служб у справах дітей та центрів соцслужб для сім’ї, дітей та молоді;

· розглядати заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників тощо та вирішувати, чи треба проводити розслідування;

· забезпечувати соціальні та психолого-педагогічні послуги здобувачам освіти, яких цькували, які цькували або які стали свідками булінгу.

· повідомляти Нацполіції та службі у справах дітей про булінг у закладі освіти.

А засновник закладу освіти має розглядати скарги про відмову у реагуванні на заяви про цькування.

ОСВІТНІЙ ОМБУДСМЕН

Освітній омбудсмен може перевіряти заяви про випадки цькування в закладі освіти, повноту та своєчасність реагування на такі випадки з боку педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, керівництва та засновника закладу освіти.

Він може аналізувати заходи для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).

ХТО ЦЕ МОЖЕ КОНТРОЛЮВАТИ, КРІМ ВЛАДИ?

Громадськість теж може контролювати дотримання та виконання цього закону.

Це можуть робити:

· громадські об’єднання та інші організації, установчими документами яких передбачено діяльність у сфері освіти та/або соціального захисту осіб з інвалідністю;

· професійні об’єднання педагогічних і науково-педагогічних працівників;

· об’єднання здобувачів освіти;

· батьківські комітети та органи, до яких вони делегують своїх представників.

Вони можуть моніторити та оприлюднювати результати випадків булінгу в закладах освіти та заходів реагування на такі випадки, вжитих керівництвом закладу освіти або його засновником.

ЩО РОБИТИМЕ МІНОСВІТИ?

Міносвіти розробляє та затверджує план заходів щодо запобігання та протидію булінгу в закладах освіти, порядок реагування на випадки булінгу, порядок застосування виховних заходів, а також узагальнює та оприлюднює інформацію про випадки цькування в закладах освіти.

При цьому МОН має враховувати пропозиції МОЗ, Мінсоцполітики та Мін'юсту.

Держоргани, до сфери управління яких належать заклади освіти, мають сприяти розробленню плану заходів щодо запобігання та протидію булінгу в закладах освіти.

/Files/images/2019_rk/плакат_стоп_булінг_новий.jpg

Кiлькiсть переглядiв: 158